Впровадження інтерактивних технологій навчання на уроках української мови та літератури

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи інтерактивних технологій навчання

1.1.         Теоретичні аспекти інтерактивних технологій навчання (ІТН)

1.2.         Методичні аспекти ІТН

Розділ 2. Практичне впровадження інтерактивних технологій навчання на уроках української мови та літератури

2.1. Технології, які забезпечують інтерактивну спрямованість уроку

2.2. Урок з елементами інтерактивних технологій

Висновки та рекомендації

Список використаних джерел

    

Вступ

Мій педагогічний стаж – 27 років. Усі ці роки викладаю в школі українську мову та літературу. У цьому навчальному році працюю за такими підручниками: 1) «Українська мова: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл.» [1] Заболотного В. В. та Заболотного О. В.; 2) «Українська література: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл.»[2] О. Авраменка; 3) «Українська мова: підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. з навчанням укр. мовою: академ. рівень, профіл. рівень»[3] С. О. Карамана та ін.; 4) «Українська література: підруч. Для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень)»[4] Р. В. Мовчан та ін.

Під час роботи у школі зрозуміла, що потрібно створювати ситуацію, у якій дитина захоче вчитися із задоволенням. Тому потрібно творчо підходити до навчального процесу, треба щось міняти. До цього спонукають реалії сьогодення. Жан-Жак Руссо писав, що нецікавий урок нічого, окрім нелюбові до предмета і до педагога, не викликає. Отож головне завдання для вчителя – зацікавити учня, викликати інтерес до предмета.

Глибока внутрішня мотивація до навчання – ось найголовніша перевага інтерактивного навчання, де учень має змогу приймати важливі рішення, сперечатися, доводити свої думки, критично мислити. Це й зумовило вибір теми моєї роботи: «Впровадження інтерактивних технологій навчання на уроках української мови та літератури». Уважаю, що ця тема є важливою не тільки для уроків словесності, але й для освіти в цілому. Адже сучасність ставить перед учителем виклики, які він повинен приймати не боячись. Нашій українській державі потрібні освічені вмотивовані творчі громадяни, що обумовлює актуальність впровадження інтерактивних технологій навчання у систему загальної середньої освіти. 

У світі нині відбувається переорієнтація всієї системи цінностей: найвищою з них визначається людина. Загальнопланетарний культурний процес, власне життя тяжіють сьогодні до позитивного начала загальнолюдських цінностей, гармонії людини та природи, соціальної справедливості, свободи, творчого самовираження.

Не обминули ці процеси й України, де справу формування людини як самоцінності, виховання в неї високих інтелектуальних і моральних якостей, здатності мотивовано добирати адекватні засоби для реалізації особистих суспільно значущих прагнень набуває державної ваги. Людські взаємини, засновані на нових, демократичних засадах, потребують іншого підходу: не волюнтаристського, характерного для командно-адміністративної системи тоталітарного характеру, а доказового, коли виникає необхідність (і можливість) переконувати й доводити.

Нагромаджений уже сьогодні в Україні та за кордоном досвід переконливо свідчить, що інтерактивні методи сприяють інтенсифікації й оптимізації навчального процесу.

Вони дають змогу учням:

Ø   полегшити процес засвоєння знань;

Ø   аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;

Ø   навчитись формулювати власну думку, правильно її виражати, доводити свою точку зору, аргументувати й дискутувати;

Ø   моделювати різні соціальні ситуації і збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації;

Ø   слухати іншу людину, поважати альтернативну думку, прагнути до діалогу;

Ø   вчитися будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати, шукати компроміси;

Ø   знаходити спільне розв’язання проблем, розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

У цій роботі я поставила за мету висловити свої міркування щодо важливості інтерактивного навчання, поділитися досвідом впровадження інтерактивних технологій у навчальний процес. З мети роботи випливають такі завдання:

1) виявити особистісний рівень професійної компетентності з даного питання;

2) проаналізувати стан розробленості проблеми в науково-методичній літературі;

3) поділитися досвідом використання форм, прийомів, методів при проведенні уроків з інтерактивними технологіями;

4) довести, що впровадження інтерактивних технологій формує гармонійну особистість, яка здатна думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати ЇЇ та застосовувати в конкретних умовах, формулювати й відстоювати особисту думку.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи інтерактивних технологій навчання

1.1.         Теоретичні аспекти інтерактивних технологій навчання (ІТН)

Ф. Ніцше писав: «Людина — це стріла, пущена в майбутнє». Стріла реалізує себе в леті! Дати дитині цей лет - завдання вчителя.

Більшість учителів і науковців у цілому світі погоджується з тим, що слід переходити від «передання знань» до «навчання жити». Але треба брати до уваги, що ми прагнемо навчити дітей жити за умов демократичного суспільства. Школа має слугувати першою моделлю демократії.

Розв’язання цього завдання безпосередньо пов’язане з основним змістом і наповненням шкільного життя – і з навчально-виховним процесом. Навчати демократії не можна окремо, а тільки за умови, що таке навчання здійснює на кожному уроці учитель шляхом застосування відповідних підходів до навчання. Один із таких підходів – апробований, цікавий, творчий. Це – інтерактивне навчання.

Варто додати, що інтерактивні підходи до навчання не нові. Розроблення елементів інтерактивного навчання знаходимо у працях В. Сухомлинського, творчості вчителів-новаторів (Ш. Амонашвілі, В.Шаталова, С. Лисенкова), теорії розвивального навчання (В. Давидов, О. Дусавицький). Застосування інтерактивних методів навчання досліджували В. Жирова, М. Кларін, Т. Кошманова, Л. Пуховська та ін.; специфіку і завдання інтерактивних технологій навчання в освіті України вивчали К. Баханов, І. Дичківська, О. Комар, О. Пометун, Л. Пироженко та ін. Велику увагу дослідників привертають ігрові методи навчання в сучасній освіті. Так, Л. Андреєва аналізувала дидактичні ігри як засіб розвитку професійно значущих якостей майбутнього спеціаліста; Г. Бударіна – рольову гру як засіб формування професійної комунікативності студентів; С. Мельникова, А. Панченков, Т. Ремех, В. Трайнєв узагальнили методологію розроблення і проведення ділових ігор.

Наприкінці ХХ ст. інтерактивні технології набули поширення в теорії і практиці американської школи. Дослідження показали, що таке навчання дозволяє збільшити процес засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю. Результати цих досліджень були відображені у схемі, що отримала назву «Піраміда навчання»:

- Лекція – 5% засвоєння

- Читання – 10% засвоєння

- Відео-, аудіоматеріали – 20% засвоєння

- Демонстрація – 30% засвоєння

- Дискусійні групи – 50% засвоєння

- Практика через дію – 75% засвоєння

- Навчання інших чи застосування отриманих знань – 90% засвоєння.

Китайський філософ Конфуцій сказав більш як 2400 років тому: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію». Ці три прості твердження обґрунтовують потребу людини в активному навчанні. Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу і чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я бачу, обговорюю, я починаю розуміти». Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром». Як бачимо, ази «інтерактиву» сягають сивої давнини.

Повертаючись до сьогодення та аналізуючи законодавчу базу, слід зазначити, що викладання української мови та літератури регламентують такі державні документи: Державний стандарт повної загальної середньої освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 23.11.2001 № 1392; лист МОН України від 17.08.2016 №1/9-437 «Щодо методичних рекомендацій про викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах»; наказ Міністерства освіти і науки України № 1222 від 21.08.2013 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти».

У 2017-2018 навальному році вивчення української мови та літератури здійснюється за такими програмами: у 5-8 класах за програмою для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова. 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. – Київ: Видавничий дім «Освіта», 2013 (зі змінами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 29.05.2015 № 585); у 9 класі за програмою: Українська мова. 5-12 класи. Київ: Ірпінь: Перун, 2005 (зі змінами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 29.05.2015 № 585); у 10-11 класах за програмами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 28.10.2010 № 1021 (зі змінами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 14.07.2016 № 826).

Вивчення української літератури в 5-8 класах здійснюється за навчальною програмою (зі змінами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 04.08.2014 № 295 від 25.05.2015 № 585); Українська література 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ: Освіта, 2013.

У 9 класі – за програмою: Українська література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Київ: Ірпінь: Перун, 2005 (зі змінами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 29.05.2015 № 585).

Вивчення української літератури в 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів – за програмами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 08.10.2010 № 1021 зі змінами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 14.07.2016 № 826.

У цих нормативних документах та чинних програмах робляться акценти на впровадження інтерактивних технологій навчання.

Інтерактивні технології на уроках української мови є важливим складником особистісно зорієнтованого розвивального навчання. Особистісно зорієнтоване навчання спрямоване на вирішення ключових проблем гуманізації загальної середньої освіти: підвищення престижу шкільної освіти і розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися, подолання труднощів, викликаних генетично та соціально обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей, формування основ базової культури особистості. Метою впровадження інтерактивних технологій навчання є виявлення суб’єктивного досвіду кожного учня та активна взаємодія всіх у процесі співнавчання та взаємонавчання, де учні розуміють, що вони роблять і для чого. Учасники (учні, учитель та інші) є рівноправними суб'єктами, виконують певні завдання, обмінюються своїми знаннями та ідеями, приймають рішення, вчаться здійснювати оцінку своїх вчинків та висновків, усвідомлювати свою відповідальність за них.

Головними завданнями інтерактивних технологій навчання є:

- розвивати комунікативні уміння і навички;

- налагоджувати емоційний контакт між учасниками;

- навчитись працювати у команді, прислухатись до думки свого товариша;

- знімати нервове навантаження учнів, давати можливість змінювати форми їх діяльності, переключати увагу на вузлові питання теми;

 - пробуджувати інтерес, захоплювати та мотивувати учнів навчатись самостійному мисленню та діям.

Викладені вище теоретичні аспекти інтерактивних технологій знаходять своє застосування у практичній діяльності педагогів. Використання інтерактивної дошки, проведення уроків-презентацій, застосування на уроках прийомів «Мозковий штурм», «Здивуй», «Особливе завдання», «Міркуймо разом», «Мікрофон», «Акваріум», робота в групах, парах, командах, використання рольових ігор – усі ці методи навчання активно впроваджуються на уроках.

1.2.         Методичні аспекти ІТН

Відповідне методичне забезпечення у застосуванні інтерактивних технологій навчання має ґрунтуватися на діалогічному підході, який визначає суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників педагогічного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію.

Саме підручник покликаний розвивати інтерес до навчання, до конкретного навчального предмета, формувати інтелектуальну, емоційну та вольову сферу учнів. На прикладі аналізу підручника з української мови для 9 класу намагатимусь довести це. Підручник «Українська мова» для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою авторів О. В. Заболотного, В. В. Заболотного укладено відповідно до нової програми з української мови для 9 класу. Навчальний матеріал багатий, цікавий, пізнавальний, сприяє розвитку творчих здібностей, навичок самоосвіти. Інформація подана доступно, у зрозумілій формі, виклад послідовний. Розподіл матеріалу по параграфах і розділах рівномірний. Опорні схеми та таблиці, які  часто зустрічаються у підручнику, значно полегшують сприйняття, опрацювання та запам’ятовування інформації. Подані у підручнику вправи розміщені від простіших до складніших з урахуванням індивідуальних особливостей. Значну увагу приділено рубриці «Моя сторінка», де міститься багато цікавої інформації.  У підручнику чітко представлено інтерактивні вправи, про які йдеться в цій роботі. Серед них «Попрацюйте в парах», «Два – чотири – усі разом», «Коло думок», «Поспілкуйтеся». Вивчаючи великі теми, учні можуть взяти участь у виконанні групових проектів, які їм пропонуються педагогом. Ці завдання допомагають поглибити знання, розвинути творчі здібності.

Підручник «Українська література» для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою автора О. Авраменка відповідає вимогам Державного стандарту та новій програмі з української літератури. Видання містить літературно-критичні статті, відомості з теорії літератури, біографічні матеріали про письменників, художні твори (повністю й у фрагментах). Інформація у підручнику подана доступно, у зрозумілій формі, виклад послідовний. Крім цього, методичний апарат підручника охоплює різнорівневі завдання, зорієнтовані на вікові особливості дев’ятикласників.

Обдаровані діти - дуже цінна, але досить тендітна частина нашого суспільства, які в своєму розвитку наражаються на особливий ризик. Вундеркінди – це не лише радість  у сім’ї, не лише можливість похвалитися перед знайомими видатними досягненнями своєї дитини, це і специфічні проблеми, пов’язані з її вихованням, організацією взаємодії з її однолітками  і з дорослими. Виявлення обдарованих і талановитих дітей - тривалий процес. Недаремно К. Ушинський стверджував, що «Учень - це не посудина, яку треба наповнити, а факел, який треба запалити».

У національній доктрині розвитку освіти України XXI століття наголошено, що система загальної середньої освіти повинна забезпечувати підтримку обдарованих дітей і молоді, розвиток у них творчих обдарувань, формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості.

Відомо, що здібні діти не люблять одноманітності, і тому на уроках української мови та літератури використовую інтерактивні технології навчання. Серед них зокрема такі методи, як: «Мозковий штурм», робота в малих та великих групах, «Незакінчене речення», «Мікрофон», дискусії та ін.  Працюючи з дітьми, стараюсь підхоплювати їх ідеї та думки, наголошуючи на оригінальності, стимулювати та підтримувати ініціативу учнів та самостійність. Крім цього, намагаюсь підкреслювати  інтерес дітей до нового, виробляти у них терпиме ставлення до нових понять.

Ще однією формою роботою з обдарованими дітьми є такі завдання, як: написання невеликих есе, підготовка так званих інтерв’ю з персонажами творів чи самими письменниками, власні проби пера, письмові роботи за вивченими творами, твори-описи, твори-роздуми, мініатюри тощо. Вважаю, що ці завдання стимулюють розвиток творчих здібностей дітей, збільшують словниковий запас та формують індивідуальну думку щодо цієї чи  іншої події, персонажа тощо.

Слід додати, що робота з обдарованими дітьми не обмежується лише уроком. Ці діти беруть участь в інших позакласних формах роботи:

-         олімпіади та конкурси з української мови та літератури;

-         участь в гуртках та факультативах;

-         робота над проектом;

-         дослідницька робота в МАН;

-         участь в інтелектуальних іграх.

Розділ 2. Практичне впровадження інтерактивних технологій навчання на уроках української мови та літератури

2.1. Технології, які забезпечують інтерактивну спрямованість уроку

Дослідники інтерактивних технологій навчання стверджують, що організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових, симуляційних iгop, проведення дебатів, дискусій, спільне вирішення проблеми на основі аналізу відповідної ситуації. До інтерактивних методів навчання української мови та літератури належать: самостійна робота під контролем учителя, проблемні та творчі завдання, робота в парах, запитання від учня до вчителя і навпаки. Із власного досвіду можу відзначити, що, застосовуючи ці методи, учень змушений активно здобувати, переробляти й реалізовувати навчальну інформацію, подану в такій дидактичній гpi, яка забезпечує значно вищі, порівняно з традиційними (пасивними) методами, результати навчання.

Хочу навести кілька прикладів застосування найпоширеніших інтерактивних методів навчання на своїх уроках з української мови та літератури. Інтерактивну гру «Мікрофон» (іншими словами – бліц-опитування) я переважно використовую на етапі цілевизначення та планування уроку після оголошення теми й вступного слова, до прикладу: «Скажіть, чого ви очікуєте від цього уроку, зважаючи на його тему. При цьому ручка чи олівець виконують роль уявного мікрофона. Слово надається тільки тому, хто отримує уявний мікрофон. Попрошу відповідати вас швидко та лаконічно».

Ще одна технологія, яку використовую, але переважно при узагальненні чи вдосконаленні матеріалу є гра «3найди пару». Її проводжу під час повторення на початку уроку та як орфографічну розминку. Перевага цієї гри в тому, що вона вимагає від  учнів застосування багатьох правил.  До прикладу, на дошці в колонку записано фразеологізми та їх значення. Учні по черзі підходять до дошки та знаходять «пару» своєму фразеологізму і з’єднують стрілочкою із відповідним поясненням. Гра «Знайди пару» допомагає розвивати в учнів аналітичні здібності, формувати орфографічну пам'ять. Цю гру можна проводити як в усній, так i в письмовій формах.

Крім цього, на уроках української літератури часто застосовую вправу «Мозковий штурм». Іншими словами, ця вправа є технологією колективного обговорення, що широко застосовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми.  Ця форма роботи спонукає учнів проявити уяву та творчість, а також дає можливість висловити власну думку стосовно певного героя, події чи твору. Головна мета такої вправи полягає у зборі якнайбільшої кількості ідей щодо певного питання.

Повертаючись до уроків української мови, відзначу також  гру «Четвертий зайвий». У ній завдання учнів полягає в аналізі запропонованого ряду із чотирьох елементів i у виборі зайвого, тобто того, у якого немає ознаки, властивої іншим.

На уроках, крім того, використовую роботу в групах. У таких формах діяльності має місце подвійна спрямованість. По-перше, школярі працюють у групі однолітків, де вони можуть досить вільно висловлювати власні думки, мобілізувати знання, виявити творчий, організаторський та лідерський потенціал. По-друге, після закінчення роботи групи розпочинають дискутувати, обмінюватися думками та аргументами. У такий спосіб до роботи залучається ще й подвійна мотивація: мотив прояву особистості та самоствердження в групі та мотив досягнення колективної мети, що повинна бути доцільнішою, ніж в іншої групи.

Часто використовую роботу в парах. Учні не розділяються, а об’єднуються в групи та пари. Об’єднані в малі творчі колективи, учні згодом стають професіоналами, здатними співпрацювати в команді.

2.2. Урок-тренінг з елементами інтерактивних технологій

Реформування освіти в Україні зумовило широке впровадження у навчально-виховний процес нових педагогічних технологій. Сьогодні в процесі бурхливого розвитку освіти у ході запровадження компетентнісно-орієнтованого навчання виникає потреба по-новому подивитися на сучасний урок, на його структуру, форми, технології проведення. Висока якість уроку досягається саме завдяки використанню нестандартних технологій: одним із таких є урок – тренінг. Тренінг – це форма групової роботи, яка забезпечує активну участь і творчу взаємодію учасників між собою та із тренером, розкриття власного «Я», дотримування правил поведінки в групі, застосовування хвилинок розвантаження для відновлення активності учнів. На прикладі уроку-тренінгу хочу представити свій виховний захід для учнів 11 класу.

Тема: Конструктивна відмова або вміння говорити «ні»

Мета: ознайомити учнів з поняттям психологічних меж особистості та технікою конструктивної відмови, навчити їх протистояти груповому тиску (однолітків, компанії тощо).

Ціль уроку (виховного заходу): шляхом освоєння техніки конструктивної відмови запобігти поширенню серед учнівської молоді шкідливих звичок.

Тип уроку: урок-тренінг.

Обладнання: «Мішок очікувань» і «Правила групи», маркери різних кольорів, стікери, аркуші формату А4, зошити, ручки, фломастери, дошка, крейда, легкий м’яч або надувні кульки, комп’ютер, проектор.

Методи, прийоми і форми роботи: бесіда,  робота в колі, мозковий штурм, робота в парах, розповіді учнів.

Випереджувальне завдання:

Хід уроку-тренінгу

I.                  Мотиваційний етап

Вступна частина (5 хв)

Учитель. Діти, сьогодні у нас виховна година буде проходити трішки незвично – у  форматі уроку-тренінгу, тому попрошу вас усіх сісти в коло (коло із крісел повинно бути заздалегідь підготовлене). Кожному з вас, мабуть, знайома ситуація, коли дуже хочеться відмовити виконати те чи інше прохання, але все одно в підсумку ми чомусь погоджуємося. Багато обов'язків ми беремо на себе тільки через те, що не вміємо сказати "ні". Це стосується як стосунків із однолітками, так і з батьками чи іншими особами.   

II. Цілевизначення та планування

1.     Оголошення теми  уроку-тренінгу.

Учитель. Отож темою нашого тренінгу є конструктивна відмова або вміння говорити «ні», а метою буде навчити Вас правильно поводитись в ситуаціях відмови. Пропоную зараз, щоб Ви написали свої очікування щодо цього тренінгу (для цього готую «Мішок очікувань» та роздаю учням кольорові стікери, де вони мають написати свої очікування).

2.     Погодження правил тренінгу з учнями, доповнення власними (учні висловлюють за бажанням правила тренінгу та по черзі записують на ватмані).

3.     Погодження плану роботи з учнями під час тренінгу.

План тренінгу

1.     Перегляд і обговорення відео (3 хв).

2.     Вправа «Знайомство»  та обговорення (5-7 хв).

3.     Теоретична «хвилинка» (2 хв).

4.     Мозковий штурм "Чому нам важко сказати "ні"?" (12-15 хв)

5.     Ознайомлення з «кодексом асертивності».

6.     Робота в парах / вправа «Конструктивна відмова» (5 хв).

7.      Опрацювання очікувань та завершення  у формі закінчіть речення «Сьогодні після тренінгу я візьму з собою…» (так званий «звортоній зв’язок» («фідбек») від учнів).

III.  Практична частина

1. Перегляд і обговорення відео (3 хв)

Учитель. Напевно, в кожного із нас були ситуації в житті, коли ми виконували чи погоджувались на щось, догоджали комусь, при цьому не маючи бажання цього робити. Зараз до Вашої уваги пропонується коротке жартівливе відео на цю тему (уривок з фільму, заздалегідь підготовлений з мережі YouTube).

Хід проведення: Хтось з учасників розповідає, яку поведінку продемонстровано у відео (кожен може висловитись за бажанням).

Учитель. Бачимо, ролик яскраво продемонстрував типову поведінку, коли ми під тиском робимо те, чого не хочемо з різних причин. Конкретно в цьому випадку – це був страх перед співрозмовником, деякою мірою навіть шантаж з його боку. Про інші такі ситуації зараз розкажете нам Ви.

2. Вправа «Знайомство» (5-7 хв)

Хід проведення: Учасники сідають в коло. Одному із них вручається маленька іграшка (м’яч), а учасник у третій особі називає своє ім’я і розповідає життєву ситуацію, коли йому було важко комусь відмовити (н-д: «Її звати Наталя. Минулого тижня вона…»). Після цього учасник кидає іграшку будь-кому із кола, який робить те ж саме. Вправа триває доти, доки всі учасники не поділяться досвідом.

Обговорення вправи (3-5 хв)

Учитель. Як ви себе відчували, коли робили те, що Вам не подобалось? Чи частими є такі ситуації у Вашому житті? (учні відповідають за принципом «говорить той, у кого м’яч»).

Отож бачимо, що час від часу кожен із нас знайомий із ситуацією, коли ми не змогли сказати «ні» і таким чином були змушені робити те, що не бажаємо. Люди, які поважають себе, свої цілі, цінності і свій час, вміють говорити «ні», відмовляти, відхиляють те, що їм не потрібно. Той же, хто не знаходить в собі сил одразу відмовитися від непотрібної йому пропозиції, витрачає потім свій час на абсолютно неважливі йому справи чи робить речі, які можуть негативно відзначитись на здоров’ї і житті (до прикладу, коли хтось пропонує вам випити алкоголь тощо).

3. Теоретична «хвилинка» (2 хв)

Учитель. Діти, а чи знаєте ви, що у кожної людини є свої психологічні межі? Тобто межа – це те, що відокремлює людину від оточення. Це тонка межа, проведена в нашому розумінні і відчутті нас самих як окремих особистостей. Вона невидима, її можна тільки відчути. Власне межа – це розуміння, де твоє, а де чуже [5].

Як сказати свою думку вголос, відстояти її, сказати «ні» так, щоб не зачепити межі іншої людини чи навіть подбати про свої бажання – це все асертивність, що у перекладі з англійської означає відстоювати, стверджувати. Асертивність – це не те саме що агресивність, хоча межа між ними дуже тонка. При агресивності людина злиться, якщо порушується приватний простір. При асертивності людина впевнена у собі, просто говорить, що б хотіла змінити, доводить свою думку іншим, не ображаючи їх, і при цьому залишається достатньо спокійною.

Аби зрозуміти, як правильно боротися із цією поганою звичкою «всім догоджати», слід визначити причини чи мотиви, якими керується людина, нездатна комусь відмовити. Зараз ми разом з Вами за допомогою «мозкового штурму» їх визначимо.

4. Мозковий штурм "Чому нам важко сказати "ні"?" (12-15 хв)

Хід проведення: За допомогою мозкового штурму учні називають причини невміння впевнено сказати "ні" в ситуації психологічного тиску з боку оточення (називають свої версії і записують на ватмані). Учитель доповнюють їх такими:

·        незручність;

·        страх погіршити стосунки;

·        небажання виглядати невдячним, невихованим;

·        через почуття меншовартості;

·        страх залишитися самотнім;

·        небажання протистояти;

·        невпевненість у власних переконаннях;

·        незнання власних потреб, бажань, інтересів;

·        "інші подумають, що мені байдуже";

Учитель. Так, ми побачили, що існує багато причин, чому нам важко відмовити людині в небажаному проханні чи пропозиції. І щоб запобігати появі таких вище перелічених негативних почуттів, варто користуватись так званим Кодексом асертивності.

Тренер роздає учасникам друковану версію Кодексу та пропонує зачитувати по черзі.

5. Ознайомлення з «кодексом асертивності».

Учитель роздає учням друковану версію Кодексу та пропонує зачитувати кожному учаснику кола по черзі.

Ти маєш право:

- на повагу з боку інших людей;

- самому вирішувати, що тобі необхідно;

- просити те, що тобі необхідно;

- мати свою думку;

- плакати;

- робити помилки;

- сказати "ні", не почуваючи себе винним за це;

- заявляти про свої потреби;

 - встановлювати свої власні пріоритети;

 - висловлювати свої почуття;

- висловлюватися на свою користь, не почуваючи себе егоїстом;

- змінювати свою думку;

- не залежати від схвалення інших.

6. Робота в парах / вправа «Конструктивна відмова» (5 хв)

Хід проведення: Учасники з’ясовують техніку відмови за формулою «Розуміння-Позиція-Відмова» та ілюструють це в парах. Всі учасники діляться на дві групи: одні – ті, що пропонують; інші – ті, що їм відмовляють.  В обидві групи роздаються розрізані карточки із номерами. Завданням для учасників тренінгу є знайти свою пару за тим же номером на карточці у протилежній групі, отримати історію із нав’язливою пропозицією та програти її, використовуючи формулу конструктивної відмови. Потім кожна пара буде презентувати свої відповіді.
Учитель пропонує учням відповісти на такі питання:

     - Як ви почувалися, коли просили?

     - Чи відчували ви можливість досягти згоди?

     - Коли відчули, що переговори марні, чи докладали ви додаткових зусиль?

     - Які висновки ви для себе зробили?

7.     Опрацювання очікувань та завершення  у формі закінчіть речення «Сьогодні після тренінгу я візьму з собою…» (так званий «фідбек» від учнів).

Учитель витягує з мішечка випадково вибраний аркушик з очікуваннями, зачитує його, запитує автора, чи дійсно вони здійснились і пропонує закінчити речення «Сьогодні після тренінгу я візьму з собою…».

Учитель. Сподіваюсь, отримана інформація була цінною та корисною для вас.

Висновки. Рекомендації

Проблема зацікавлення учнів різного віку таким способом, щоб предмет був для них якісним, потрібним, таким, коли на урок хочеться йти, а з уроку – ні,  залишається актуальною. Саме тому вчитель повинен вдаватися до нестандратних та цікавих методів і форм навчання, проявляти свій креатив та багатогранність.  Одним із найважливіших аспектів результативного уроку є створення таких ситуацій  на уроці, щоб учні були постійно в пошуку і знаходили відповіді на різні питання.

Інтерактивні технології навчання не є чимось абсолютно новим у сучасному навчально-виховному процесі, але  вони дають можливість залучити кожного учня до обговорення проблеми, а це сприяє розвитку критичного мислення, діалогічного мовлення, уміння доводити.

Ha основі вивчення використання інтерактивних методів навчання на уроках української мови та літератури можна визначити такі переваги:

1. Розвиваються навички комунікативного діалогічного спілкування.

2. Зростає зацікавленість учнів у використані додаткової лiтерaтypи.

3. Вдосконалюються навички прийняття рішень в умовах обмеженого часу.

4. Забезпечується активна участь учня в колективній справі, можливість для кожного з них порівняти свої знання і дії з іншими.

Що стосується власних рекомендацій для учителя (в тому числі і для себе), то я б хотіла виділити такі:

·        учитель  повинен вчитися  сам безперервно, тобто не зупинятися  ні у своїй творчості,  ні  в  оволодінні  новими  методами  і  прийомами;

·        учителю слід бути дослідником і знати, де знаходити, як опрацьовувати та подавати учням необхідний матеріал, впроваджувати навіть власні методи, сформовані в силу значного досвіду;

·        педагогу необхідно пам’ятати, що інтерактивні та інноваційні процеси визначають динаміку прогресивного розвитку освіти і виховання, а в результаті – формування особистостей, які якісно та творчо працюватимуть на благо суспільства.

Список використаних джерел

1.     Авраменко О. Українська література : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Олександр Авраменко. – К.: Грамота, 2017. – 336 с.: іл.

2.     Ампілогова Л. Інтерактивні технології / Л. Ампілогова // Завуч. — 2004. — № 30. — С. 13—15.

3.     Васильєва Н. Застосування інтерактивних методів навчання на уроках предметів гуманітарного циклу / Н. Васильєва // Управління школою. — 2005. —№ 34. — С. 18—22.

4.     Григор’єва О. В. Психологічні межі особистості та метод оцінки їх сформованості / О. В. Григор’єва,  А. В. Драпака // Наука і освіта. – 2013. – № 1 – 2.  – С. 8 – 13.

5.     Заболотний В. В. Українська мова: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / В. В. Заболотний, О. В. Заболотний. – Київ: Генеза, 2017. – 272 с.

6.     Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: методичний посібник / Авт.-укл.: Пометун О., Пироженко Л. — К. : «А.С.К.», 2002. — 136 с.

7.      Когут О. І. Інтерактивні технології навчання / О. І. Когут. — Тернопіль: Астон, 2005. — 203 с.

8.     Крамаренко, С. Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів [Текст] / С. Г. Крамаренко // Відкритий урок. – 2002. – № 5-6. – С. 7-11.

9.     Мовчан. Р. В. Українська література: підруч. Для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень) / Р. В. Мовчан, Авраменко О. М., Пахаренко В. І. – К.: Грамота, 2011. – 352 с.: іл.

10.                       Токмань Г. Методи викладання літератури в їхній особистісній спрямованості на учня / Г. Л. Токмань // Дивослово. – 2004. - № 2. С. 43-47.

11.                        Українська мова: підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. з навчанням укр. мовою: академ. рівень, профіл. рівень / С. О. Караман, О. В. Караман, М. Я. Плющ, В. І. Тихоша. – К. : Освіта, 2011. – 416 с. 

---

[1] Заболотний В. В. Українська мова: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. /
В. В. Заболотний, О. В. Заболотний. – Київ : Генеза, 2017. – 272 с.

[2] Авраменко О. Українська література : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Олександр Авраменко. – К.: Грамота, 2017. – 336 с. : іл.

[3] Українська мова : підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. з навчанням укр. мовою: академ. рівень, профіл. рівень / С. О. Караман, О. В. Караман, М. Я. Плющ, В. І. Тихоша. – К. : Освіта, 2011. – 416 с. 

[4] Мовчан. Р. В. Українська література: підруч. Для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень) / Р. В. Мовчан, Авраменко О. М., Пахаренко В. І. – К.: Грамота, 2011. – 352 с.: іл.

[5] Григор’єва О. В. Психологічні межі особистості та метод оцінки їх сформованості / О. В. Григор’єва,  А. В. Драпака // Наука і освіта. – 2013. – № 1 – 2.  – С. 8 – 13.